Методика користування лобним рефлектором 4 часть

3. Виконати дослідження слуху за допомогою мови та камертонів, оцінити дані аудіометричного дослідження.

4. Виконати дослідження вестибулярної функції, оцінити дані вестибулометрії.

5. Оцінити дані рентгенологічного дослідження скроневої кістки за методом Стенверса, а також за допомогою комп'ютерної та магнітно-резонансної томографії.

6. Скласти план лікування хворого на катар середнього вуха, сенсоневральну приглухуватість, отосклероз, хворобу Меньєра.

7. Надати допомогу під час нападу хвороби Меньєра.

8. Уміти виконати пневмомасаж барабанної перетинки, продування слухових труб за методикою А. Політцера, мати уявлення про методику катетеризації слухової труби.

VI. ОСНАЩЕННЯ ЗАНЯТТЯ

1. Інструментарій для виконання ендоскопічного дослід­ження ЛОР-органів.

2. Набір камертонів, вушний катетер, пневматична лійка, балон Політцера, шприц Жане, отоскоп.

3. Схеми, таблиці, слайди, муляжі.

4. Питання для самопідготовки та опитування.

5. Ситуаційні задачі для визначення підсумкового рівня знань.

VII. ПЛАН ЗАНЯТТЯ

ПІДГОТОВЧИЙ ЕТАП ЗАНЯТТЯ Організаційні питання :

1) перевірка присутності студентів;

2) інформація про тему і структуру заняття.

ОСНОВНИЙ ЕТАП ЗАНЯТТЯ

1. Опитування для визначення початкового рівня знань за такими
питаннями для самопідготовки та опитування студентів :

1) катар середнього вуха: причини виникнення, патогенез;

2) клініка катару середнього вуха, діагностика;

3) ексудативний отит як різновид катару середнього вуха;

4) лікування і профілактика катару середнього вуха;

5) сенсоневральна приглухуватість: етіологія, патогенез, патологоанатомічні зміни;

6) клінічна картина і діагностика сенсоневральної приглу­хуватості;

7) лікування і профілактика сенсоневральної приглу­хуватості;

8) слухопротезування;

9) отосклероз: етіологія, патогенез, патологогістологічні зміни;

10) клініка отосклерозу;

11) діагностика отосклерозу;

12) лікування отосклерозу;

13) причини розвитку хвороби Меньєра, патогенез і
патологоанатомічні зміни;

14) клініка та діагностика хвороби Меньєра;

15) лікування хвороби Меньєра, надання допомоги при гострій вестибулярній дисфункції;

16) хірургічне лікування хвороби Меньєра.

2. Курація 3—4 тематичних хворих.

Самостійна робота студентів, освоєння практичних навичок. Робота в оглядовій кімнаті, перев'язній, операційній, ендо­скопічному та аудіометричному кабінетах.

ПІДСУМКОВИЙ ЕТАП ЗАНЯТТЯ



1. Визначення підсумкового рівня знань студентів.

Розв'язання ситуаційних задач, робота з тестовими завданнями.

2. Підсумок заняття.

Аналіз досягнення мети практичного заняття. Визначення теми наступного практичного заняття і завдань до нього.

VIII. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Оториноларингологія / За ред. Д.І. Заболотного, Ю.В. Мітіна, В.Д. Драгомирецького. — К.: Здоров'я, 1999. — С. 177—201.

2. Мітін Ю.В. Оториноларингологія (лекції). — К.: Фарм Арт, 2000. —С. 97—115.

3. Тестові завдання для контролю знань студентів з оторино-ларингології. — К., 1996. — С. 87—96.

4. Пальчун В.Т., Крюков А.И. Оториноларингологія. — М.: Литера, 1997. —С. 367—395.

Додаток

Задача 1

Хворий 23 років, що прибув літаком з Далекого Сходу, скаржиться на біль, відчуття закладеності у лівому вусі, які з’явились під час зниження і посадки літака. При огляді встановлені ознаки гострого отиту, ринофарингіту, викривлення носової перегородки в лівий бік. Яка найбільш вірогідна причина скарг хворого?

*A. Порушення прохідності слухової труби.

B. Запалення слизової оболонки носа і глотки.

C. Накопичення слизу в носоглотці.

D. Викривлення перегородки носа.

E. Довге перебування в шумній обстановці.

Задача 2

У хворої 36 років, в 6 місяців вагітності стався напад запаморочення без втрати свідомості, нудота, блювота, спонтанний ністагм, зниження слуху на праве вухо, шум у вусі. Через годину напад зник, ністагм і шум щезли, слух покращився, стан хворої поліпшився. Отоскопічна картина в нормі. При обстеженні визначено позитивний гліцерол-тест справа за результатами слухової і вестибулярної функції. Поставте діагноз?

A. Кохлеовестибулярні розлади при шийному остеохондрозі.



*B. Хвороба Меньєра.

C. Кохлеарний неврит.

D. Вестибулярна декомпенсація при гострій інтоксикації.

E. Обмежений лабіринтит.

Задача 3

Хворий, 43 років, скаржиться на погіршення слуху на праве вухо, шум у цьому вусі. Відмічає зміни гостроти слуху та інтенсивності шуму під час чхання, сякання, відчуття заповнення та тиску у вусі, аутофонію. Хворіє протягом тижня. Перед цим переніс нежить, лікувався. Дані отоскопії праворуч: ін”єкція судин барабанної перетинки, барабанна перетинка не має блиску, втягнута. Шепітну мову правим вухом сприймає з 1,5м. У досліді Вебера визначається латералізація звуку в праве вухо, дослід Рінне негативний, дослід Швабаха подовжений. Інші ЛОР-органи без птології. Встановіть попередній діагноз

A. Гострий середній гнійний отит.

B. Хвороба Меньєра.

C. Кохлеарний неврит.

*D. Гострий катар середнього вуха.

E. Отосклероз.

Задача 4

Хвора, 36 років, скаржиться на зниження слуху праворуч, шум у вусі, які з”явилися після грипу. Під час отоскопії барабанна перетинка звичайного вигляду. Дослідження: шепітну мову чує правим вухом біля вушної раковини, дослід Рінне позитивний, кісткова провідність різко знижена, у досліді Вебера визначається латералізація звуку в ліве вухо, під час аудіометрії визначається низхідний характер кривих, підвищення порогів кісткової та повітряної провідності на 40-60дБ переважно на високих частотах, кістково-повітряний інтервал відсутній. Визначити лікувальну тактику.

A. Антибактеріальна, дезінтоксикаційна, дегідратаційна терапія.

B. Антикоагулянти, дезагреганти, холінолітики, ранній парацентез.

*C. Дезінтоксикаційна, дегідратаційна терапія, вазоактивні препарати, препарати, що покращують процеси регенерації.

D. Дезінтоксикаційна, дегідратаційна терапія, препарати фтору, відволікаючі засоби.

E. Кохлеарна імплантація, або слуховий апарат.

Задача 5

Хвора, 26 років, скаржиться на зниження гостроти слуху та шум у вухах. Відмічає покращення слуху в шумній обстановці. Хворіє протягом 2 років. Слух різко знизився у зв'язку з вагітністю й пологами. Дані отоскопії: зовнішні слухові ходи широкі, немає сірки, барабанні перетинки витончені, через них просвічуються рожеві плями. Чує шепітну мову з відстані 2м на кожне вухо. У досліді Вебера латералізації звуку немає. Досліди Рінне та Желлє негативні. Дослід Швабаха подовжений. З боку інших ЛОР-органів патології немає. Вкажіть вірогідний діагноз.

A. Хронічний катар середнього вуха.

*B. Отосклероз.

C. Сенсо-невральна приглуховатість.

D. Хвороба Меньера.

E. Секреторний отит.

ЗАНЯТТЯ 7

Гострі та хронічні захворювання носа.

I. АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ. В останні роки спостерігається значне
зростання кількості хворих на гострі та хронічні захворювання
носа, підвищується їх питома вага в структурі загальної ЛОР-
патології. Викривлення носової перегородки виявляють майже
у 30 % людей, воно спричинює не тільки постійне утруднення
носового дихання, але й розвиток хронічних запальних процесів
порожнини носа та приносових пазух, розлад функції багатьох
органів і систем організму.

Фурункул носа є небезпечним захворюванням, оскільки може призводити до тяжких орбітальних та внутрішньо­черепних ускладнень, що загрожують життю людини. Тому знання клініки, діагностики та принципів лікування цих захворювань є необхідним у роботі лікарів різного профілю: оториноларингологів, педіатрів, терапевтів, нейрохірургів, невропатологів, окулістів тощо.

II. ТРИВАЛІСТЬ ЗАНЯТТЯ — 3 академічні години.

III. МЕТА ЗАНЯТТЯ: навчитися діагностувати викривлення
носової перегородки, фурункул носа, гострий та хронічні

риніти, проводити диференціальну діагностику та визначати раціональну лікувальну тактику.

IV. СТУДЕНТ ПОВИНЕН ЗНАТИ

1. Етіологію та патогенез викривлення носової перегородки, фурункула носа, гострого й хронічних ринітів.

2. Клініку та методи діагностики цих захворювань.

3. Види викривлення носової перегородки, показання та принципи хірургічного втручання при цьому захворюванні.

4. Класифікацію хронічних ринітів.

5. Принципи лікування фурункула носа, гострих і хронічних ринітів.

6. Ускладнення фурункула носа та його профілактику.

7. Особливості використання відеоендосконічної техніки під час дослідження та хірургічних втручань у носовій порожнині.

V. СТУДЕНТ ПОВИНЕН УМІТИ

1. Серед скарг та даних анамнезу хворого вибрати симптоми, що свідчать про наявність викривлення носової перегородки, фурункула носа, гострого та хронічних ринітів.

2. Провести обстеження зовнішнього носа, його присінку, виконати передню та задню риноскопію. Оцінити стан зовнішнього носа, присінку, носової перегородки, нижніх та середніх носових раковин. Співставити суб'єктивні та об'єктивні дані, що підтверджують у хворого діагноз викривлення носової перегородки, фурункула носа, гострого й хронічних ринітів.

3. Виконати дослідження стану носового дихання та нюхової функції.

4. Оцінити дані лабораторних методів дослідження (загаль­ний аналіз крові, коагулограма, рентгенографія приносових пазух).

5. Скласти план лікування хворого з даною патологією.

6. Виконати туалет порожнини носа, введення серветок у загальний носовий хід, провести анемізацію слизової оболонки порожнини носа.

VI. ОСНАЩЕННЯ ЗАНЯТТЯ

1. Інструментарій для виконання ендоскопічного дослід­ження ЛОР-органів.

2. Інструментарій для хірургічного втручання на носовій перегородці та носових раковинах.

3. Схеми, таблиці, слайди, кодограми, муляжі.

4. Питання для самопідготовки та опитування.

5. Ситуаційні задачі для визначення підсумкового рівня знань.

VII. ПЛАН ЗАНЯТТЯ

ПІДГОТОВЧИЙ ЕТАП ЗАНЯТТЯ

Організаційні питання:

1)перевірка присутності студентів;

2) інформація про тему і структуру заняття.

ОСНОВНИЙ ЕТАП ЗАНЯТТЯ

1. Опитування для визначення початкового рівня знань за такими питаннями для самопідготовки та опитування студентів:

1)викривлення носової перегородки: причини виникнення, види викривлення носової перегородки, які визначають як захворювання;

2) клінічна картина викривлення носової перегородки, діаг­ностика, можлива патологія інших органів і систем; показання до операції, види оперативних втручань: підслизова резекція носової перегородки, крістотомія;

3) фурункул носа: етіологія, патогенез, патологічна анато­мія, клініка, діагностика та лікування;

4) можливі ускладнення фурункула носа, зв'язок з особ­ливостями венозного відтоку з носа;

5) гострий риніт: причини виникнення, стадії перебігу, можливі ускладнення, принципи лікування;

6) особливості перебігу гострого риніту у немовлят;

7) класифікація хронічних ринітів;

8) причини хронічних ринітів;

9) хронічний катаральний риніт;

10) хронічний гіпертрофічний риніт;

11) хронічний атрофічний риніт;

12) озена: ендемічність, етіологія, патогенез, клінічна картина;

13) лікування озени: етіотропне, патогенетичне, хірургічне;

14) вазомоторний риніт: алергічна та нейровегетативна форми;

15) клініка алергічної форми вазомоторного риніту;

16) клініка нейровегетативної форми вазомоторного риніту;

17) лікування алергічної форми вазомоторного риніту;

18) лікування нейровегетативної форма вазомоторного риніту;

19) методи щадної відеоендосконічної ринохірургії.

2. Курація 3—4 тематичних хворих .

Самостійна робота студентів, освоєння практичних навичок. Робота в оглядовій кімнаті, перев'язній, операційній, ендоскопічному кабінеті.

ПІДСУМКОВИЙ ЕТАП ЗАНЯТТЯ

1. Визначення підсумкового рівня знань студентів .
Розв'язання ситуаційних задач, робота з тестовими

завданнями.

2. Підсумок заняття .

Аналіз досягнення мсти практичного заняття. Визначення теми наступного практичного заняття і завдань до нього.

VIII. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Оториноларингологія / За ред. Д.І. Заболотного, Ю.В. Мітіна, В.Д. Драгомирецького. — К.: Здоров'я, 1999. — С. 209—210. 217—227.

2. Мітін Ю.В. Оториноларингологія (лекції). — К.: Фарм Арт, 2000. - С. 116—134.

3. Тестові завдання для контролю знань студентів з оторино-ларингології. — К., 1996. — С. 97—108.

4. Пальчун В.Т., Крюков А.И. Оториноларингологія. — М.: Литера, 1997. — С. 135—155. 157—167.

Додаток

Задача 1

Хворий Б., 27 років, скаржиться на виражений біль в лівому крилі носа, набряк тканин, що розповсюджується на щоку і нижню повіку зліва, підвищення температури тіла до 38,1°С. Захворів 2 дні тому. При огляді тканини в ділянці зовнішнього носа ліворуч інфільтровані, шкіра гіперемована, напружена, різко болюча при пальпації. Який діагноз можна поставити хворому ?

*A.Фурункул носа.

B. Бешиха носа.

C. Фолікуліт носа.

D. Риносклерома.

E. Сикоз носа

Задача 2

Хвора 28 років, скаржиться на погіршення носового дихання, рясні водяні виділення з порожнини носа, порушення нюху, чхання, сльозотечу. Хворіє протягом трьох років. Перелічені скарги з’являються під час цвітіння трав і дерев. Об’єктивно: слизова оболонка порожнини носа набрякла, має ціанотичний відтінок, на її поверхні місцями визначаються білісуваті плями. Інші ЛОР-органи без патології. Поставте діагноз.

A. Вазомоторний риніт, нейровегетативна форма.

*B. Вазомоторний риніт, алергічна форма.

C. Хронічний гіпертрофічний риніт.

D. Хронічний катаральний риніт.

E. Гострий риніт.

Задача 3

Хворий 20 років, скаржиться на постійне утруднення носового дихання через обидві половини носа, слизисті виділення, головний біль. Хворіє протягом 5 років. Об'єктивно нижні носові раковини збільшені у об'ємі, особливо передні їх кінці, які прилягають до перегородки носа, носові ходи звужені. Після введення в носові ходи судинозвужувальних засобів об'єм раковини не зменьшився. Призначити лікуваня.

A. Топічні кортикостероїди.

B. Поліпоетмоїдотомія.

C. Вегетотропні препарати, носовий душ, фізіотерапія.

*D. Конхотомія нижніх носових раковин.

E. Аденотомія.

Задача 4

Хвора, 24 роки, скаржиться на періодичне утруднення носового дихання, з почерговим закладанням то однієї, то другої половини носа, слизові виділення з носа. Хворіє протягом кількох років. Об'єктивно:слизова порожнини носа помірно гіперемована, набрякла, з ознаками ціанозу. Нижні носові раковини набряклі, збільшені в об”ємі, звужені, у них знаходиться невелика кількість слизу. Стан погіршується під час переохолодження. Після введення в ніс судиннозвужуючих засобів об'єм раковин різко зменьшився. Встановіть діагноз

A. Вазомоторний риніт, нейровегетативна форма.

B. Вазомоторний риніт, алергічна форма.

C. Хронічний гіпертрофічний риніт.

*D. Хронічний катаральний риніт.

E. Гострий риніт.

Задача 5

Під час обстеження хворого з фурункулом носа виявлено екзофтальм, хемоз. Рухомість очного дна збережена, дещо обмежене його відведення назовні, значні застійні прояви на очному дні.У хворого гектична температура, озноби. Встановіть діагноз.

A. Фурункул носа, ускладнений риногенним менінгоенцефалітом.

*B. Фурункул носа, ускладнений тромбозом кавернозного синусу.

C.Карбункул носа, ускладнений риногенним сепсисом.

D. Абсцес носової перегородки, синустромбоз.

E. Фурункул носа, ускладнений тромбозом сигмо видного синусу.

ЗАНЯТТЯ 8

Гострі і хронічні захворювання приносових пазух. Риногенні орбітальні і внутрішньочерепні ускладнення.

І. АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ. Нині спостерігається стрімке зростання захворюваності на гострі та хронічні синуїти, за останнє десятиріччя кількість випадків синуїту на 1000 населення зросла з 4,6 до 12,4. Запальні процеси приносових пазух нерідко призводять до розвитку хронічного бронхіту, бронхіальної астми, пневмонії. Синуїти можуть стати причиною виникнення тяжких орбітальних і внутрішньочерепних ускладнень, що загрожують життю людини. Тому знання клініки, діагностики та принципів лікування цих захворювань є необхідним у клінічній практиці лікарів різного профілю — оториноларингологів, нейрохірургів, невропатологів, офтальмологів, інфекціоністів, терапевтів, педіатрів, лікарів швидкої медичної допомоги тощо.

И. ТРИВАЛІСТЬ ЗАНЯТТЯ — 3 академічні години

III.МЕТА ЗАНЯТТЯ:навчитися діагностувати гострі та хронічні форми синуїтів, виявляти виникнення орбітальних і внутрішньочерепних ускладнень риногенного походження, проводити диференціальну діагностику та визначати раціональну тактику лікування хворих.

IV. СТУДЕНТ ПОВИНЕН ЗНАТИ

1. Етіологію та патогенез гострих і хронічних синуїтів, орбітальних і внутрішньочерепних ускладнень риногенного походження.

2. Клінічну класифікацію синуїтів.

3. Клінічний перебіг і діагностику цих захворювань.

4. Особливості перебігу гострих синуїтів у немовлят.

5. Анатомічні передумови розвитку орбітальних і внут­рішньочерепних ускладнень.

6. Види орбітальних і внутрішньочерепних риногенних ускладнень.

7. Принципи лікування гострих і хронічних синуїтів, орбітальних і внутрішньочерепних ускладнень риногенного походження.

8. Види оперативних втручань на верхньощелепній, решітчастій, лобній та основній пазухах.

9. Особливості використання відеоендоекопічної техніки для діагностики та лікування захворювань приносових пазух.

10. Наслідки синуїтів, орбітальних і внутрішньочерепних
риногенних ускладнень.

V. СТУДЕНТ ПОВИНЕН УМІТИ

1. Серед скарг та даних анамнезу хворого вибрати симпто­ми, що дозволяють запідозрити наявність гострого або хронічного синуїту, риногенного орбітального та внутрішньо­черепного ускладнення.

2. Виконати пальпаторне обстеження ділянок приносових пазух, провести передню та задню риноскопію, оцінити стан слизової оболонки порожнини носа. Оцінити і співставити найбільш інформативні та об'єктивні ознаки, що підтверд­жують у даного хворого діагноз гострого чи хронічного синуїту, наявність орбітального або внутрішньочерепного ускладнення риногенного походження.

3. Оцінити дані рентгенографії приносових пазух (нативної та з використанням контрастних речовин), комп'ютерної або магнітно-резонансної томографії.

4. Оцінити дані лабораторного дослідження крові, спинномозкової рідини, вмісту приносових пазух.

5. Скласти план лікування хворого з даною патологією.

6. Виконати анемізацію слизової оболонки порожнини носа, місцеву анестезію для проведення пункції верхньо­щелепної пазухи.

VI. ОСНАЩЕННЯ ЗАНЯТТЯ

1. Інструментарій для виконання ендоскопічного дослід­ження ЛОР-органів.

2. Хірургічний інструментарій для поліпотомії, розкриття приносових пазух, лобний трепан, голка Куліковського, шприц Жане, обладнання та інструментарій для оптичної ендоскопії порожнини носа та приносових пазух.

3. Схеми, таблиці, слайди, муляжі.

4. Питання для самопідготовки та опитування.

5. Ситуаційні задачі для визначення підсумкового рівня знань.

VII. ПЛАН ЗАНЯТТЯ

ПІДГОТОВЧИЙ ЕТАП ЗАНЯТТЯ Організаційні питання:

1) перевірка присутності студентів;

2) інформація про тему і структуру заняття.

ОСНОВНИЙ ЕТАП ЗАНЯТТЯ 1. Опитування для визначення початкового рівня знань за такими питаннями для самопідготовки та опитування студентів:

1) поняття про моно -, гемі - та пансинуїт, гайморит,
етмоїдит, фронтит, сфеноїдит, первинний та вторинний
синуїти;

2) гострий синуїт: етіологія, патогенез, класифікація, клініка
та діагностика;

3) особливості клінічного перебігу гострих етмоїдитів у
немовлят;

4) принципи лікування гострих запалень приносових пазух;

5) класифікація хронічних синуїтів;

6) клініка та діагностика хронічного запалення верхньо­щелепної, решітчастої, лобної та основної пазух;

7) особливості перебігу одонтогенних гайморитів;

8) консервативне і хірургічне лікування хронічних синуїтів; оперативні втручання на верхньощелепній, решітчастій, лобній та основній пазухах;

9) принципи функціональної відеоендоекопічної хірургії при гострих і хронічних синуїтах;

10) анатомічні передумови виникнення риногенних орбіталь­них і внутрішньочерепних ускладнень;

11) орбітальні ускладнення: реактивний набряк клітковини орбіти та повік, негнійний та гнійний остеоперіостит орбіти, абсцес повік, субперіостальний та ретробульбарний абсцеси, флегмона орбіти; клініка й діагностика цих захворювань;

12) принципи лікування орбітальних ускладнень риногенного походження;

13) шляхи проникнення інфекції з приносових пазух у порожнину черепа;

14) внутрішньочерепні риногенні ускладнення: гнійний менінгіт, тромбоз пазух твердої мозкової оболонки, риногенних сепсис, епі- та субдуральний абсцеси, абсцес лобової частки мозку; клініка й діагностика цих захворювань;

15) принципи лікування внутрішньочерепних риногенних ускладнень, види оперативних втручань.

2. Курація 3—4 тематичних хворих .

Самостійна робота студентів, освоєння практичних навичок. Робота в оглядовій кімнаті, перев'язній, операційній, ендо­скопічному кабінеті.

ПІДСУМКОВИЙ ЕТАП ЗАНЯТТЯ

1. Визначення підсумкового рівня знань студентів .

Розв'язання ситуаційних задач, робота з тестовими завданнями.

2. Підсумок заняття .

Аналіз досягнення мети практичного заняття. Визначення теми наступного практичного заняття і завдань до нього.

VIII. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Оториноларингологія / За ред. Д.І. Заболотного,
Ю.В. Мітіна, В.Д. Драгомирецького. — К.: Здоров'я,
1999. — С. 228—246.

2. Мітін Ю.В. Оториноларингологія (лекції). — К.: Фарм Арт, 2000. —С. 135—155.

3. Тестові завдання для контролю знань студентів з оториноларингології. — К., 1996. — С. 97—109.

4. Пальчун В.Т., Крюков А.И. Оториноларингологія. — М. Литера, 1997. — С. 173—196.

Додаток

Задача 1

У хворого 30 років, встановлено ознаки правобічного гострого гнійного гаймориту. Захворів тиждень тому після охолодження. Іншої патології не виявлено. Про який шлях інфікування приносової пазухи слід думати у даному випадку?

A. Одонтогенний.

B. Гематогенний.

C. Лімфогенний.

*D. Риногенний.

E. Травматичний.

Задача 2

У хворого, 47 років, тиждень тому з’явився набряк, почервоніння повік правого ока, сильний головний біль, підвищення температури тіла до 38,5°С. Протягом попередніх 5 днів лікувався у оториноларинголога з приводу загострення хронічного правобічного гемісинуїту. При об’єктивному обстеженні встановлено: екзофтальм, хемоз, обмежена рухомість правого ока, ознаки правобічного гнійного гемісинуїту. Про яке риногенне ускладнення слід думати?

A. Остеоміеліт кісток носа.

B. Набряк повік.

C. Періостит стінок орбіти.

D. Фурункул носа.

*E. Флегмона орбіти.

Задача 3

Хвора, 38 років, скаржиться на гнійні виділення з лівої половини носа, підвищення температури тіла до 37,5°С. Страждає протягом тижня, захворювання пов’язує з охолодженням. Об’єктивно: болючість при пальпації в ділянці лівої щоки. Слизова оболонка лівої половини порожнини носа гіперемована, набрякла, в средньому носовому ході – смужка гною. Який найбільш вірогідний діагноз?

A.Гострий гнійний сфеноїдит.

B. Гострий гнійний фронтит.

C. Гострий гнійний етмоїдит.

*D. Гострий гнійний гайморит.

E. Гнійний риніт.

Задача 4

Хвора, 43 рокiв, скаржиться на болi в правiй половині голови, протягом кiлькох мiсяцiв. При оглядi ЛОР органiв яких-небудь змiн не знайдено. При рентгенологічному дослiдженнi виявлено iнтенсивне зниження повiтряності правої верхньощелепної пазухи з дiлянкою серповидного просвiтлення у верхнiх вiддiлах. При діагностичній пункції отримано прозору ріднину жовтого кольору. Якому з названих захворювань найбiльш вiдповiдає така клінічна картина?

A.Полiпозний гайморит.

B. Катаральний гайморит.

C. Гнiйний гайморит.

*D. Кiста верхньощелепної пазухи.

E. Злоякiсне новоутворення верхньощелепної пазухи.

Задача 5

Хворого протягом трьох тижнів турбує порушення носового дихання, слизово-гнійні виділення з носа, головний біль. При передній риноскопії в середніх носових ходах визначається смужка гною, набряк, гіперемія слизової оболонки носа. Який діагностичний метод необхідно провести в першу чергу?

A. Посів зі слизової оболонки носа.

*B. Рентгенограма приносових пазух носа.

C. Пункція верхньощелепної пазухи.

D. Комп'ютерна томографія черепа.

E. Загальний аналіз крові.

ЗАНЯТТЯ 9

Гострі захворювання глотки

І. АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ. Гострі захворювання глотки (фарингіти, ангіни) часто трапляються в практичній діяльності лікарів. Хронічний фарингіт — поширене захворювання; понад ЗО % пацієнтів, які звертаються в ЛОР-кабінети поліклінік, страждають на різні форми хронічного фарингіту. Серед гострих тонзилітів найчастіше трапляються катаральна, лакунарна та фолікулярна ангіни. Вони становлять 50—60 випадків на 1000 населення за рік, особливо часто хворіють діти. Ангіни зумовлюють такі ускладнення, як паратонзиліт, паратонзилярний абсцес, флегмона шиї, набряк гортані, тоизилогенний сепсис, ревмокардит, неспецифічний інфекційний поліартрит, гострий гломерулонефрит, гострий пієлонефрит. Лікар будь-якої спеціальності повинен уміти призначити необхідне лікування і не допустити розвитку можливих ускладнень.

Тяжкою патологією у дітей віком до 3 років є заглотковий абсцес, який у разі несвоєчасної діагностики та лікування може призвести до гострого стенозу гортані, асфіксії, аспіраційної пневмонії, медіастиніту, сепсису, прогноз при яких дуже серйозний.

Дифтерія — проблема загальномедична та соціальна. В умовах теперішнього напруженого епідемічного стану з дифтерії суттєва роль належить своєчасному виявленню хворих,


4788701920760578.html
4788763187656837.html
    PR.RU™